Михайло Олегович Коваль народився 18 листопада 1990 року в селі Васильківці Гусятинського району на Тернопільщині. Він прожив яскраве, сповнене добра і справжньої відданості життя. З юності працював на благо рідної громади та став справжнім прикладом для всіх, хто його знав. Михайло був президентом футбольного клубу «Поділля», і завдяки його зусиллям у рідному селі було збудовано сучасний стадіон. Він вірив у розвиток спорту та залучав молодь до активного способу життя. Крім того, він брав участь у сімейному аграрному бізнесі, підтримуючи та забезпечуючи розвиток місцевого господарства. У 2014 році Михайло став на захист України під час АТО, а після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році повернувся до лав Збройних Сил. Його побратими згадують, як він зміг за лічені дні переформатувати та зміцнити бойовий дух свого батальйону, ставши для них справжнім лідером і натхненням. Командир 63-ї ОМБр Павло Юрчук згадує: “Батальйон був у важкому стані, як морально, так і фізично виснажений. Михайло буквально за одну ніч переформатував керівний склад батальйону, і за наступний день батальйон підготувався і вирушив виконувати бойові задачі, які до цього він виконувати не міг”. Старший розвідник з позивним “Богун” зазначає: “Він хотів з батальйону зробити такий організм, щоб він почав працювати. Бачив, що воно працює, що війна розвивається в цьому напрямку. Старався менше людьми ризикувати, більше залучати технологій”. Трагедія сталася 12 січня 2025 року неподалік селища Ямпіль, Краматорського району Донецької області. Ворожий FPV-дрон уразив автомобіль, у якому Михайло перебував разом зі своїми побратимами. Усі, хто був у машині, включаючи начальника артилерії Володимира Ковальського та водія Романа Стащука, загинули. Михайло залишив по собі незгасну пам’ять, свою дружину Маріанну та восьмирічну донечку Міру, а також батька Олега, маму Віру, сестру Марійку та дідуся Володимира, які втратили люблячого сина, чоловіка, батька та брата. Він пішов з життя, проживши всього 34 роки, але його подвиг і героїзм залишаться назавжди в серцях його близьких та всієї України. Він був справжнім чоловіком, батьком, героєм та патріотом, який до останнього боровся за свободу і майбутнє нашої країни.