Навчався в Єнакіївський загальноосвітній школі № 4 Донецької області. Згодом на «відмінно» закінчив Єнакіївський індустріальний технікум. Серед однокурсників Олександр користувався повагою, вирізнявся справедливістю, відповідальним ставленням до навчання та поставлених завдань. Працював провідником дальнього сполучення на «Укрзалізниці» міста Харків. У вільний від роботи час Олександр полюбляв подорожувати, ловити рибу, слухати улюблену музику, а ще займатися футболом, який був для нього найулюбленішим видом спорту. Якщо Олександр брався за якусь справу, то до виконання відносився завжди надзвичайно відповідально. Про таких, як він, говорять: добре серце, справжній товариш, добрий друг. Олександр був одружений, з коханою дружиною виховував двох діток шкільного віку: сина Ясона та доньку Майю. Коли в нашу державу прийшла біда, а російська агресія стала повномасштабною Олександр Анатолійович не зміг всидіти вдома, став до лав Збройних сил України на захист рідної землі. Рятуючись від окупаційного режиму, сім’я Олександра змушена була переїхати з міста Куп’янськ до міста Лозова Харківської області. Олександр Анатолійович завжди був порядною людиною, любив свою Батьківщину, був відданим Військовій присязі на вірність українському народу. Мужньо виконував свій обов’язок перед рідною країною. 30 березня 2023 року солдат Лехкун Олександр Анатолійович, стрілець-навідник 7-ї роти 3-го батальйону 92-ї бригади військової частини А0501, героїчно загинув, виконуючи бойове завдання поблизу Бахмутського району Донецької області