Народився в селі Хімчин 4 жовтня 1990 року. Після закінчення Хімчинської загальноосвітньої школи вступив до Інституту журналістики Київського міжнародного університету. На першому курсі його відправили за обміном до США, де він пробув чотири місяці. Далі продовжив навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка, після закінчення якого поїхав до Чехії, де вступив до Західночеського університету в місті Пльзень. Знайшов себе у Києві, де мав власну справу та працював. З початком війни, у травні 2022 року, повернувся до Хімчина, одразу подався до Косівського військомату і через кілька днів добровольцем пішов на фронт. Опанувавши нові знання, він став оператором БпЛА та розвідником розвідувального взводу військової частини А7126, бійцем аеророзвідки 74 батальйону 102 окремої територіальної бригади імені полковника Дмитра Вітовського. Окрім основної діяльності на фронті - безпощадного нищення ворога дронами та антидроновою рушницею, Василь активно волонтерив. 8 квітня 2023 року, під час виконання бойового завдання, Матійчук Василь загинув від ворожого дрона в селі Малинівка Пологівського району Запорізької області. У вересні 2023 року, за мужність, героїзм, незламність та жертовне служіння українському народу, за сумлінне виконання обов'язків із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Матійчуку Василю Васильовичу присвоєно звання Героя України посмертно з нагородою ордена Золота Зірка. Попередньо петиція про присвоєння звання Героя України була ініційована студентським другом Василя, Максимом Сухенком.