Народився Володимир 18 грудня 1985 року в селищі Верховина. Навчався у Верховинській середній школі. За всі роки навчання Володимира Семотюка знали вчителі та учні як щирого, відкритого, життєрадісного, позитивного та ввічливого учня. Він любив грати на гітарі, був помічником для матері, добрим товаришем, щирою та безпосередньою людиною. Цікавився футболом і активно брав участь у різноманітних змаганнях як любитель. Його любов до спорту передавалася дітям, яким він завжди був прикладом мужності та витримки. Був веселим, винахідливим і завжди знаходив вихід з будь-якої складної ситуації. Він мав багато друзів і завжди був душею компанії. Володимир Володимирович був надзвичайно позитивною та доброзичливою людиною, завжди готовою підтримати інших та подарувати позитивні емоції. Всіх його знали як трудолюбивого, працьовитого хлопця, а згодом і сім'янина. Мав золоті руки, завжди поспішав на допомогу. У 2003 році закінчив школу, а в 2004 році був призваний на строкову службу. У 2010 році закінчив Бурштинський енергетичний коледж. Працював у Верховинському РЕМі АТ «Прикарпаттяобленерго», де батько Володимира пропрацював 40 років. У 2015 році пішов захищати Україну, перебував у військовій частині В0941, стрілець, помічник гранатометника, водій. Згодом брав участь у загальношкільному заході Верховинського ліцею «Скажи, солдате, як ти там, на Сході». Він був справжнім патріотом, небайдужим до долі своєї країни та майбутнього своїх рідних. У 2018 році проходив навчання на Яворівському полігоні. 25 лютого 2022 року Володимир знову став у стрій захисників, виборюючи волю України, отримавши повістку за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Солдат, номер обслуги артилерійського взводу, артилерійської батареї, артилерійського дивізіону військової частини А4267. Був нагороджений відзнакою «За бойову звитягу» головою обласної ради. У 2023 році ціле літо провів у лікарні, а перенісши хворобу, яка тривала 3 місяці, знову став на захист Батьківщини. 14 січня 2024 року він в останнє телефонував до мами з надією на те, що незабаром відвідає своїх рідних, яких так любив. Загинув Герой 14 січня 2024 року від отриманих поранень, несумісних з життям, поблизу населеного пункту Спірне, Бахмутського району під час мінометного обстрілу позицій противником.