У 2004 році Ярослав розпочав свою освітню подорож, вступивши до першого класу Орільської загальноосвітньої школи № 2. Тут він не лише здобував знання, але й виховував у собі найкращі риси громадянина своєї держави, активно долучаючись до спортивного життя школи. Ярослав був особистістю яскравою, багатогранною. Він захоплювався різними видами спорту і майже в усіх був найкращим. Найбільше його захоплення - футбол і волейбол, яким він віддав багато часу та енергії. Після успішного закінчення школи в 2015 році Ярослав вступив до Харківського вищого професійного училища будівництва. Однак у березні 2016 року, відчуваючи поклик серця, вирішив приєднатися до лав Збройних сил України для захисту східних кордонів держави. Так розпочався його бойовий шлях у складі 92-ї окремої механізованої бригади. Це рішення він прийняв з легкістю, без жодних вагань, адже розумів важливість боротьби за незалежність України. У 2021 році на деякий час Ярослав виїхав на роботу за кордон. В січні 2022 року Ярослав Геннадійович повернувся до лав Збройних сил України і вже в лютому 2022 року в складі 92-ї окремої механізованої бригади був залучений до оборони міста Харкова, стримуючи російську навалу. Ярослав виявив себе як справжній герой та вірний син України. Молодого хлопця залучали до численних військових операцій, де він багато разів доводив свій професіоналізм та відданість Батьківщині.29 червня 2022 року Цурков Ярослав Геннадійович героїчно загинув під час активних бойових дій у селищі Рубіжне на Харківщині. Він став справжнім символом відданості та незламної волі. За проявлені мужність, відданість і патріотизм під час сумлінної служби в лавах Збройних сил України Ярослав був нагороджений грамотами: за І місце в змаганнях снайперських пар Командування Сухопутних Військ Збройних сил України, ІІІ місце в змаганнях снайперських пар ЗСУ, медалями: «Учасник АТО», «За участь в Антитерористичній операції», «За оборону Авдіївки», «За оборону міста-героя Харкова». Найвизначніші нагороди Цуркова Ярослава Геннадійовича: орден «За мужність» ІІІ ступеня, орден «За мужність» ІІ ступеня, орден «За мужність» І ступеня (посмертно)