Багато хороших і теплих слів може сказати кожен, хто знав Андрія. Завжди щирий і відкритий, людяний – він знаходив спільну мову з усіма. Був привітним, веселим, любив життя. А ще – сміливим та мужнім, адже пішов захищати Україну з початку повномасштабного вторгнення. Андрій Олександрович Ярошик народився 6 грудня 1987 року у Скулині, де проживав та навчався в місцевій школі. Працював у місцевій пожежній охороні. Любив спорт та був активною людиною. Коли в селі, ще до війни, організовували виступи та концерти, Андрій був учасником художньої самодіяльності, адже він був надзвичайно артистичним та вмів розвеселити людей, подарувати позитивний настрій. Грав за ФК «Колодяжне» ТГ. Та все змінила повномасштабна російська війна. Андрій вступив до лав 100 бригади ТРО. Служив у кулеметному взводі на посаді номер обслуги кулеметного взводу 2 механізованого батальйону військової частини А7028. Останнім місцем служби була Донеччина, де він залишився відданим військовій присязі на вірність українському народові. Мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність, Андрій загинув 21 квітня 2024 року в н.п. Очеретине. У захисника залишилися мати, брат, дружина та маленький син.