Волинська

Льовкін Юрій Олександрович

Льовкін Юрій Олександрович

27.04.88

27.04.88

01.12.23

01.12.23

Юрій Льовкін народився і виріс у селі Дубове Ковельського району, яке нині є адміністративним центром Дубівської громади. Мати, Галина, виховувала маленького Юру сама, вкладала в його дитячу душу найкращі людські якості, тож він виріс хорошим і люблячим сином, справжнім патріотом своєї країни. Навчався в місцевій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів (нині Дубівський ліцей). Після закінчення 9 класів вступив до Ковельського промислово-економічного фахового коледжу Луцького ЛНТУ. Завершивши навчання, у 2007–2008 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. У 2010 році Юрій одружився, згодом у нього та дружини Наталії Льовкіної народилися двоє дітей: донька Анна та син Олександр. Свого часу працював у ТОВ «Північ Центр ЛТД», згодом – у Республіці Польща. Повернувшись додому, напередодні широкомасштабного вторгнення в Україну, Юрій був призваний на військову службу під час мобілізації 3 березня 2022 року. Не зволікаючи ні секунди, взяв до рук зброю і вирушив захищати Україну. У війську був гранатометником 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти в/ч А7063. Із честю та гідністю разом із побратимами боронив територіальну цілісність нашої держави. З хоробрістю в серці й відвагою в душі мужньо виконував військовий обов’язок. У бою за Україну, її свободу та незалежність Юрій Льовкін загинув 1 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Торське Краматорського району Донецької області. У мирному житті Юрій був найкращим татом, коханим чоловіком, єдиним сином у матері, вірним другом, надійним товаришем і побратимом, активним та ініціативним жителем Дубівської громади, справедливою, життєрадісною і просто хорошою людиною. Для всіх рідних і близьких, для всієї громади він був і залишиться справжнім Героєм – Героєм, який поклав життя заради того, щоб його сім’я, рідні, близькі та всі ми мали майбутнє у незалежній Україні. Юрій Льовкін не уявляв свого життя без футболу. Він грав завжди і всюди: на вулиці з друзями, у школі на перервах, на уроках фізкультури, а згодом – у футбольних чемпіонатах, змаганнях і турнірах. Був гравцем багатьох футбольних команд Ковельського району, зокрема ФК «Люблинець», ФК «Радошин», ФК «Колодяжне» та інших, завжди захищав спортивну честь Дубівської громади. Він був універсальним гравцем, а його участь у футбольному чемпіонаті чи турнірі завжди наближала команду до перемоги. Юрій любив Україну, людей, а ще – грати у футбол на рідному полі в Дубовому, та поле бою за Україну, її свободу й незалежність забрало його молоде життя... Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» №237/2024 за особливу мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку солдата, мужнього воїна, Героя Дубівської громади Юрія Олександровича Льовкіна нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).